Які вони — садівники українськості з нашої історії?

Натхненні у плеканні українського, незламні в боротьбі за культуру, невпинні в любові до країни. Але водночас… заборонені царськими указами, зацензурені радянськими наказами, штучно витіснені з нашої історії, стерті з народної пам’яті. 

Ми в Малій академії наук віримо: зараз найкращий час, аби повернути пам’ять про них! Саме тому долучилися до мультимедійного проєкту «Україна всесвіту» про нашу приголомшливу минувшину та її творців. А в сьогоднішньому матеріалі на підтримку проєкту пропонуємо разом досліджувати життєписи інфлюенсерів з української історії. Гайда дізнаватися нове про своїх, рідних, неймовірних людей! 

Лесь Курбас — змінотворець українського театру ХХ століття

«Україна Всесвіту». Лесь Курбас

Радянська система називала вплив Леся Курбаса на український театр шкідливим, а його п’єси — сповненими «політичних помилок». Зрештою його репресували та стратили через відмову творити в інтересах окупаційного режиму…

Сьогодні ж ми маємо можливість цікавитися життям і творчістю Леся Курбаса — справжнього ченджмейкера українського театру! Аби в цьому пересвідчитися, нумо до цікавих фактів із його життєпису.

Лесь Курбас заснував 4 театри: «Тернопільські театральні вечори», «Молодий театр», Київдрамте (Київський драматичний театр) і мистецьке об’єднання «Березіль». А ще був співзасновником Державної української музичної драми та опікувався театром політичних в’язнів на Соловках.

Він був змінотворцем українського театру. Лесь Курбас надихався ідеями західних митців і теоретиків та плекав нові погляди на театральне мистецтво. Зокрема творив власну модель синтетичного театру, де суттєво змінював оригінали п’єс, уникав реалістичності й побутовості, а також особливу роль відводив світлу, музиці й декораціям.

Був самобутнім навіть під тиском системи. Радянська влада намагалася змусити Леся Курбаса включати в репертуар пропаганду, але для режисера вона ставала радше матеріалом для чергових експериментів. Так, коли можновладці схилили митця взятися за радянську агітаційну постановку «Диктатура», Лесь Курбас переінакшив її структурно й тематично, перетворивши на трагедію. Після прем’єри вистави режисер отримав критику від преси, а в подальшому — репресії за відмову коритися радянській системі.

Задавав тренди в кіно. Лесь Курбас творив ще й у кіномистецтві. Зокрема екранізував твір Антона Чехова «Шведський сірник», зняв комедійні стрічки «Вендетта» і «Макдональд», а також драму «Арсенальці». А ще митець додавав до своїх театральних постановок елементи відео — завдяки цьому нововведенню він став одним із перших в Україні, хто поєднав театр і кіно.

А ще був мультитаскером. Митець не лише менеджерив театри, вчив акторів і писав власні твори, а й водночас ставав перекладачем, сценаристом і режисером під час постановки п’єс, зокрема працював із творами англійською, німецькою, польською та французькою мовами. До того ж, встигав перекладати ще й мистецький і театральний нонфікшн від європейських авторів.

Олександра Екстер — амбасадорка новітніх мистецьких трендів ХХ століття

«Україна Всесвіту». Олександра Екстер

Вона просувала український авангард у живописі й театрі, поєднувала футуризм з етностилем, а ще була законодавицею моди. 

Мисткині довелося пережити в Києві погроми більшовицьких банд у січні 1918 року, тому коли війська Червоної армії увійшли до міста 4 лютого 1919-го, вона одразу втекла до Одеси. Згодом художниця оселяється в Парижі. Там часто згадує Україну, а на гостинах поєднує європейськість і український побут. 

Нині маємо змогу вивчати шлях Олександри Екстер — змінотвориці в українському мистецтві ХХ століття. Про це свідчать факти з її біографії, адже…

Олександра Екстер була бунтаркою й реформаторкою в мистецтві. Вона розвивала власний стиль, що вирізнявся на тлі звичних академічних принципів. Так, мисткиня експериментувала з кольорами, через що доходило до суперечок із викладачами паризької академії Ґранд-Шом’єр, де навчалася Олександра Екстер.

Була також фешн-дизайнеркою. Художниця працювала і як модельєрка: створювала і зображувала в ескізах ідеї для театрального та повсякденного вбрання. Як і в живописі, у дизайні Олександра Екстер втілювала авангардні ідеї, експериментувала з формами та стилями. Окрім цього, мисткиня долучилася до створення першого радянського журналу мод «Ательє», зокрема стала авторкою статті «Про конструктивний одяг». У ній художниця виклала ідеї стосовно тогочасних трендів у одязі — серед них ключовими були простота й функціональність.

А ще вона була амбасадоркою нових трендів у художньому світі України. Мисткиня просувала та розвивала український кубофутуризм — художній напрям, що поєднав стиль кубізму й ідеї футуризму. Саме Олександра Екстер знайомила київську публіку з авангардним живописом, організовуючи виставки художників-новаторів. А ще вона заснувала хаб для креативної молоді в Києві, де не лише вчила творити, а й знайомила учнів із передовими на той час течіями в мистецтві.

Була ще й реформаторкою театрального дизайну. Олександра Екстер займалася сценографією: створювала театральні декорації для постановок, зокрема п’єс «Фаміра Кіфаред», «Саломея» та «Ромео і Джульєтта». У дизайні декорацій і загальному оформленні сцени художниця використовувала геометричні форми, поєднання різноманітних ліній і кольорів. Серед інновацій Олександри Екстер були рухомі декорації на заміну традиційним статичним.

Також мисткиня була промоутеркою народного мистецтва. Художниця збирала, замальовувала і вивчала нові та старовинні зразки народної декоративно-прикладної творчості під час наукових експедицій у селах. А ще вона була співорганізаторкою виставок народних майстрів — там представляли зразки вишивки, кераміки, декоративного розпису тощо. 

Федір Кричевський — творець українського модерну під радянським режимом

«Україна Всесвіту». Федір Кричевський

Він надихався європейськими модерними трендами та водночас захоплювався традиційним українським стилем, менеджерив академію, навчав наступні покоління митців і зазнав скасування з боку радянської влади.

Та зараз маємо змогу і побачити його твори, і прочитати більше про історію Федора Кричевського — інноватора українського живопису. Ось лишень кілька неймовірних фактів про нього… 

Федір Кричевський був першим СЕО Української академії мистецтв. 1917 року він очолив Українську академію мистецтв, яку відкрили в Києві за сприяння Центральної Ради УНР. У нової установи були проблеми з приміщенням і належними умовами для роботи. Але попри все, навчання тривало, а при академії навіть створили музей і книгозбірню.

Митець поєднав європейський модерн і український народний побут. Свої твори Федір Кричевський писав у стилях французького ар нуво та віденського сецесіона, а от тематика робіт стосувалася переважно побуту та звичаїв українських селян у традиційному вбранні.

Був ментором для українських митців. Федір Кричевський сам викладав живопис і працював разом з учнями в майстерні. За їхніми спогадами, у художника була власна методика навчання, а під час роботи він ділився з вихованцями різноманітними лайфхаками в техніці. Зокрема радив користуватися не готовими фарбами, а заготовленою власноруч сумішшю, рекомендував писати впоперек форми та керувався власною методикою освітлення натури — «прямим освітленням». Однією з відомих учениць митця була Тетяна Яблонська.

Також фанатів від спорту. Разом з Іваном Мясоєдовим і Всеволодом Максимовичем художник належав до культурної спільноти «Сад богів», що базувалася в селі Павленки під Полтавою. Гурток збирав довкола себе нудистів-атлетів, які, окрім занять творчістю, також виконували гімнастичні вправи й захоплювалися важкою атлетикою, перекидаючи важкі гирі. 

А ще полюбляв мандрувати Україною. Федір Кричевський подорожував разом із другом — художником Іваном Мясоєдовим. Товариші побували у Ворожбі, Сорочинцях, Михайлівці, Лебедині, Полтаві, Харкові, Києві, Миргороді, Переяславі, Чернігові, тобто здійснили мандрівку містами й селами, де свого часу бував Тарас Шевченко. У подорожах Федір Кричевський замальовував з натури людей і природу.

Омелян Пріцак — менеджер у науковій сфері та міжнародний учений 

«Україна Всесвіту». Омелян Пріцак

Він — український і міжнародний учений, який розумівся на сходознавстві й історії, професор, менеджер у науковій сфері ХХ століття та популяризатор українського у світі. А ще член 25 академій наук і той, котрий українців на «Нобелівку» висував, — усе це про Омеляна Пріцака! Розповідаємо про деякі яскраві епізоди з його життєпису детальніше.   

Омелян Пріцак був менеджером у науковій сфері ХХ століття. У 1951–1952 роках він був серед організаторів Societas Uralo-Altaica — міжнародної асоціації вчених, що працює донині. Вже у 1958 році Омелян Пріцак разом із монголістом Вальтером Гайссінґом заснували Перманентну міжнародну конференцію алтаїстів (PIAC), її досі щорічно проводять. А от 1973 року вчений відкрив Гарвардський український дослідний інститут і українські кафедри в Гарвардському університеті. 

Він був молодим істориком. Вже у 18-літньому віці почав друкувати наукові розвідки про гетьмана Івана Мазепу, Павла Скоропадського, з історії церкви та Карпатської України. Також дослідник відвідував засідання Історичної комісії Наукового товариства ім. Шевченка. У своїй науковій діяльності Омелян Пріцак робив акцент на вивченні джерел і їх  власній інтерпретації, не визнавав авторитетів. А ось справою його життя стала праця «Походження Русі». 

Омелян Пріцак був професійним сходознавцем. Ще з гімназії він захопився сходознавством, вже у Львівському університеті вивчив турецьку, алтайські, іранські та семітські мови, згодом угро-фінські, китайську, а також історію Середньої Азії. Крім того,  Омелян Пріцак був аспірантом відомого українського сходознавця Агатангела Кримського. А ось його професійна кар’єра почалася 1948 року, коли Омелян Пріцак став  доктором тюркології, іраністики, славістики, ісламознавства. 

Крім того, Омелян Пріцак був міжнародним науковцем. Аби втекти від радянського режиму й уникнути долі свого наукового керівника Агатангела Кримського, вчений емігрував на захід і оселився в США. Однак згодом, у незалежній Україні Омелян Пріцак плідно працював: був професором Київського національного університету імені Тараса Шевченка, дійсним членом НАН України, організатором і почесним директором Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України. До того ж, академії наук багатьох країн світу обирали його своїм дійсним членом — до кінця життя вченого їх стало аж 25. 

А ще він висував українців на «Нобелівку». Свого часу до вченого неодноразово звертався Нобелівський комітет із літератури Шведської академії з проханням номінувати кандидатів на премію. У 1967 році у відповідь на запит Омелян Пріцак надіслав до Стокгольму подання на присвоєння «Нобелівки» декільком українським поетам, а саме Павлу Тичині, Іванові Драчу та Ліні Костенко. 

Дмитро Чижевський  — мультизадачний професор і борець за українськість у ХХ столітті

«Україна Всесвіту». Дмитро Чижевський

Він — український учений, який займався філологією, історією літератури та філософії, культуролог, автор близько 1000 наукових праць і професор-активіст.  Все це про Дмитра Чижевського. Розповідаємо про деякі його інфлюенсерські амплуа детальніше!

Дмитро Чижевський був мовознавцем широкого профілю. Він досліджував українську, польську, чеську, словацьку та хорватську мови. У кожній із відповідних галузей мовознавства Дмитро Чижевський писав наукові розвідки, але передусім був україністом, тож понад 200 праць із 1000 присвятив саме рідній мові. 

Він був істориком літератури. Науковець вивчав літературу Київської Русі, а його праця «Історія староруської літератури» 1948 року стала новаторською, адже класифікувала твори за формою. Крім того, Дмитро Чижевський досліджував барокову літературу польською, чеською й українською мовами та знався на німецькій XVII століття, французькій та іспанській. 

Був Дмитро Чижевський також істориком філософії. Він досліджував історію європейської філософії, філософії слов’янських народів, філософії культури та етики. Дмитро Чижевський став першим, хто представив цілісну картину української гілки історії філософії, зокрема написав низку праць, серед яких «Філософія на Україні. Спроба історіографії питання», «Нариси з історії філософії на Україні», «Філософія Г. С. Сковороди». Він навіть видав нарис, де описав світогляд Тараса Шевченка. 

До того ж, Дмитро Чижевський був професором-активістом. Він викладав у Магдебурзькому, Гарвардському та Гейдельберзькому університетах. В останньому організував Слов’янський інститут. Крім того, був учасником славістичних міжнародних конгресів, де виступав як критик радянської політики й офіційної науки, приміром, засудив тезу академіка Івана Білодіда про злиття націй і мов. 

Опанас Сластіон — соцвідповідальний музикант і новатор в архітектурі ХХ століття 

«Україна Всесвіту». Опанас Сластіон

Він — український художник, архітектор, музикант, етнограф і публіцист. Усе це — різні грані Опанаса Сластіона. Розповідаємо про них детальніше!  

Опанас Сластіон був соцвідповідальним музикантом. Він «співав гарним басовитим голосом у бистрому речитативі», володів бандурою, виступав на концертах. Але крім того, став одним з ініціаторів проєкту, що мав на меті вирішити проблему «консервації дум», тобто зберегти кобзарсько-лірницький традиційний репертуар для нащадків.

Він був художником-ілюстратором. Опанас Сластіон з 1906 року належав до гурту ілюстраторів київського сатиричного журналу «Шершень», також робив замальовки до  поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» , книжок Бориса Грінченка «Вінок» і Данили Мордовця «Козаки і море». Також художник малював портрети кобзарів, книжка з якими вийшла посмертно. А ось серед картин Опанаса Сластіона знаємо такі: «Цегельний завод», «Маруська» , «Проводи на Січ» , «На жнивах», «Миргород». 

Був архітектором-новатором. Опанас Сластіон розвивав український архітектурний стиль на практиці. За його проєктами на початку ХХ століття на Полтавщині звели чимало лікарень, будинків кооперативних товариств, але його найбільшим з них стала серія земських шкіл. На стінах цих шкіл були цегляні орнаменти, які розвивали традиції полтавської вишивки «білим по білому». А ще кожна будова мала дерев’яну вежу та шестикутні вікна. За радянських часів вежі руйнували, бо вважали це проявом націонал-буржуазної архітектури.

Опанас Сластіон 28 років викладав. З 1900 року він працював у Миргородській художньо-промисловій школі — навчав різних графічних технік, зокрема рисунку орнаментів, квітів із натури, тварин, гіпсових фігур і деталей тіла. Також майбутніх фахівців переконував, що варто більше практикуватися в майстерні, а не вчитися за муляжами та плакатами. 

Крім того, Опанас Сластіон писав про тодішнє мистецьке життя. Він мав здібності до віршування, професійно займався публіцистикою, виявив себе як критик історії мистецтва. Сластіон у своїх статтях звертався до тем літературознавства, етнографії, музикознавства, теорії та історії орнаментики, архітектури й малярства. 

Соломія Крушельницька — оперна співачка та лідерка наукової думки

«Україна Всесвіту». Соломія Крушельницька

Вона — українська оперна діва, яка знала 6 іноземних мов, популяризувала народні пісні та займалася викладацькою діяльністю. А ще та, котра вміло опановувала нові ролі, відповідально готувалася до кожного виступу, мала фанатів на 4 континентах, знала 6 іноземних мов… Соломія Крушельницька мала розмай інфлюенсерських ролей — розповідаємо детальніше про деякі з них. 

Соломія Крушельницька була оперною співачкою, що мала фанатів на 4 континентах. Її співом захоплювалися в Австрії, Алжирі, Аргентині, Бразилії, Єгипті, Іспанії, Італії, Канаді, Німеччині, Польщі, Португалії, США, Франції, Чилі та інших країнах. А італійський оперний композитор Джакомо Пуччіні на знак поваги до Соломії Крушельницької подарував їй свій портрет із написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй». 

Вона мала свої секрети підготовки до виступу. Навіть якщо чудово знала роль і неодноразова виступала в цьому образі, до виступу щоразу готувалася так, наче виконає цю партію вперше. У день виступу майже ні з ким не розмовляла перед виходом на сцену, не відповідала на дзвінки та не приймала гостей. Вона зживалася зі своєю роллю. 

Співачка знала 6 іноземних мов, але ідентифікувала себе як українку. Аби виступати на міжнародній сцені, вона опанувала польську, німецьку, англійську, італійську, іспанську та французьку мови. Проте де б Соломія Крушельницька не опинилася, завжди й усюди підкреслювала, що є українкою, і свої концерти завершувала виконанням народних пісень. 

Крім того, Соломія Крушельницька була професоркою. Після закінчення Другої світової війни дирекція Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка запросила Соломію Крушельницьку на посаду професорки кафедри сольного співу. Відтоді почалася її викладацька діяльність, хоч радянська влада і погрожувала професорці «чисткою кадрів від націоналістичних елементів». За час своєї роботи співачка допомогла збудувати мистецьку кар’єру Теофілії Братківській, Оксані Білявській, Марії Дувіряк, Оксані Шиффер, Любові Єщенко. 

Сергій Корольов — рушій світової космонавтики

«Україна Всесвіту». Сергій Корольов

Завдяки його напрацюванням запустили перший у світі штучний супутник, створили балістичну ракету та космічні апарати — це все про Сергія Корольова. Розповідаємо про деякі факти з його життя детальніше…

Сергій Корольов був фундатором космічної ери. Завдяки його роботі вперше запустили штучний супутник, направили космічні кораблі в бік Місяця та перший у світі космонавт здійснив вихід у космос. Однак замість пошани та слави, Сергій Корольов зазнав репресій НКВД — авіаконструктора звинуватили у шкідництві, засудили до 10 років таборів і повністю реабілітували лише за 20 років. 

Науковець був знаним CEO в космічній індустрії! Сергій Корольов працював головним конструктором ракетно-космічних систем, заступником директора Реактивного науково-дослідницького інституту, начальником сектора крилатих ракет і відділу великих літальних апаратів. Під його керівництвом створили проєкт авіаційної ракетної установки, балістичні ракети Р-1, першу у світі міжконтинентальну балістичну ракету Р-7, космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд» і супутники серії «Космос». 

Також Сергій Корольов працював у сфері авіації. Свою кар’єру конструктора він почав із розробки конструкцій планерів, вже під час написання дипломної роботи спроєктував легкодвигунний літак СК-4, який побудували й випробували в 1930-му. 

До речі, аби самостійно тестувати свої винаходи, Сергій Корольов вступив до льотного училища. Він мав такий підхід: «Самому будувати, самому випробовувати».

Він був натхненником ракетобудування. В 1931 році Сергій Корольов створив Групу вивчення реактивного руху, аби досліджувати питання, які пов’язані з будуванням і використанням ракет. 17 серпня 1933 року дослідникам вдалося запустити ракету ГВРР-13. Хоча політ тривав лише 18 секунд, ця подія заклала основи знань у новій галузі науки. Крім того, у 1934 році Сергій Корольов видав свою книжку «Ракетний політ у стратосфері».

А ще Сергій Корольов любив мистецтво. Він захоплювався літературою і творами художників. У театр вибирався зрідка: або встигав лише на другу дію, або після першої від’їжджав на роботу. Фільми переважно дивився вдома. До того ж, свого часу Сергій Корольов навіть знявся в масовці у стрічці «Трипільська трагедія». 

Микола Амосов — хірург-новатор

«Україна Всесвіту». Микола Амосов

Хірург-новатор, науковець і засновник Інституту серцево-судинної хірургії, письменник і популяризатор здорового способу життя — усе це про Миколу Амосова. Сьогодні розповідаємо розлогіше про його інфлюенсерство в медичній сфері!

Микола Амосов був хірургом-новатором. Він вперше в Україні почав займатися лікуванням серцевих вад, першим вшив пацієнтові штучний клапан зі стулками, здійснив протезування мітрального клапана серця, а також створив і впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. Загалом Микола Амосов винайшов низку нових методів хірургічного лікування пороків серця й оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу.

Він був засновником і керівником інституту. Микола Амосов організував Інститут серцево-судинної хірургії в Києві. Він став не лише основоположником української кардіохірургії, а й профільного навчального закладу, де підготував цілу школу фахівців-кардіохірургів. Під його керівництвом захистили 35 докторських і 85 кандидатських дисертацій. Щодо власного наукового доробку, то Микола Амосов — автор близько 400 наукових праць, зокрема 20 монографій про захворювання серця та судин, гнійні захворювання та туберкульоз легень, проблеми медичної, біологічної та психологічної кібернетики. 

Микола Амосов був військовим хірургом. Під час Другої світової війни він став провідним хірургом польового рухомого шпиталю. В екстримальних умовах Микола Амосов навчився оперувати на всіх частинах тіла, найкраще йому вдавалося давати ради з пораненнями грудей, суглобів і переломами стегна. До 1945 року військовий хірург розробив власні методи лікування поранень грудної клітки, а його бригада зробила більш ніж 40 тисяч операцій.

Він був популяризатором здорового способу життя. Академік вважав, що подовжити життя можна завдяки фізичній активності та творчій реалізації. Микола Амосов мав власний комплекс вправ, який складався з 2500–3000 рухів — половину з них треба виконувати з 5-кілограмовими гирями. Свою систему навантажень і обмежень Микола Амосов описав у книжці «Роздуми про здоров’я», тираж якої вже сягнув 7 млн примірників. 

А ще він був літератором! Одного разу на операційному столі в Миколи Амосова померла дівчинка, і це стало для нього важким ударом. Удома він не знаходив собі місця, тож сів за стіл і записав усе, що пережив того дня. Так Микола Амосов зайнявся літературою. Відтоді він написав і видав 5 книжок: «Думи і серце», «Записки з майбутнього», «ППГ-2266, або Записки польового хірурга», «Книга про щастя та нещастя». Останню — «Голоси часів» — опублікували до його 85-літнього ювілею і переклали 30 мовами.

Володимир Вернадський — вчений-мультитаскер

«Україна Всесвіту». Володимир Вернадський

Основоположник генетичної мінералогії, біогеохімії, радіогеології, вчення про наукознавство, біосферу і ноосферу, фундатор і перший президент Української академії наук. Усе це — про Володимира Вернадського. Розповідаємо докладніше про деякі здобутки мультизадачного вченого! 

Створив вчення про біосферу і ноосферу. Володимир Вернадський зумів синтезувати уявлення про світ і загальний зв’язок явищ та розробив учення про біосферу — оболонку Землі, яку створило саме життя. Опісля Володимир Вернадський із цього вчення вивів поняття ноосфери, на розвиток якої впливатимуть розум людини і нова сила, яка пов’язана з ним, — наукова думка. У своїх працях учений передбачив перегляд фундаментальних понять науки — про світобудову, енергію, матерію, простір і час. А ще він довів такий собі ефект метелика у природі: усі живі організми тісно пов’язані, тому якщо людина порушить наявну «динамічну рівновагу» між елементами біосфери в якомусь місці, то це може призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків у іншому. 

Був фундатором Української академії наук. Усе почалося з того, що у травні 1918 року вчений отримав телеграму від свого друга, історика та міністра освіти за Гетьманату Миколи Василенка з пропозицією організувати Українську академію наук. Володимир Вернадський давно мріяв про науковий центр у Києві, тож без вагань приїхав у столицю і заходився його створювати. Вчений очолив три основні організаційні комісії. Він керував розробкою законопроєкту та створенням Національної бібліотеки, а ще допомагав обирати вчених до академії. 

Просував українську науку. Володимир Вернадський з вересня 1920 року обіймав посади професора та ректора Таврійського університету в Сімферополі, а також у різні часи був членом таких вітчизняних наукових товариств, як Українське наукове товариство, Полтавське товариство «Просвіта», Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка, Товариство дослідних наук при Харківському університеті. Крім того, він виступав із науковими доповідями в багатьох університетах Західної Європи, а ось на Батьківщині тоталітарна радянська влада офіційно нарікла його праці антинауковими. 

Він був наукознавцем. Володимир Вернадський не лише робив дослідження в певних наукових дисциплінах, а й цікавився наукою загалом — її природою, принципами розвитку, способами організації, відмінними і спільними рисами науки та інших видів творчості, місцем науки в суспільстві. Він аналізував форми спілкування вчених, цінності в науковій спільноті, створення наукових шкіл, соціальну відповідальність учених.

Володимир Вернадський заснував нову галузь науки. Учений розвивав нові напрями, що виникли на межі декількох наук. Серед них і радіогеологія — наука, що вивчає міграцію радіоактивних речовин у довкіллі та їх вплив на живі організми. Ця дисципліна виникла на межі радіобіології та геохімії. Саме під керівництвом Володимира Вернадського у 30-ті роки ХХ століття вперше розпочали досліджувати цю галузь. 

Григорій Сковорода — лідер думок і амбасадор усвідомленості у XVIII столітті

«Україна Всесвіту». Григорій Сковорода

Філософ, поет, музикант, викладач, що знав 4 іноземні мови та був вегетаріанцем, — Григорій Сковорода має багато здобутків. Розповідаємо про кілька з них детальніше… 

Григорій Сковорода був лайф-коучем свого часу! Він працював у Переяславському колегіумі, де для студентів створив посібник із поетики «Роздуми про поезію і підручник з її мистецтва». Також Григорій Сковорода був домашнім учителем у поміщика Степана Томари. А ще він викладав у Харківському колегіумі етику, поетику та грецьку мову. Для своїх учнів Григорій Сковорода уклав підручник «Вхідні двері до християнської доброчинності».

Невпинно генерував мудрі афоризми… Свого часу Григорій Сковорода влучно сказав: «Нерівна всім рівність», — і запропонував метафору до фрази — фонтан із різними ємностями довкола. Залежно від тлумачення вода у фонтані може символізувати щастя, Божу благодать, життєву силу чи першоматерію. Отож, місія кожної й кожного, за задумом Григорія Сковороди, — «зануритися в себе» і пізнати щастя, віднайти життєві сили. Нині цей фонтан можемо побачити на банкноті в 500 грн.

Мав власний погляд на еколайфстайл. Спав Григорій Сковорода не більш як 4 години, вставав із першими променями сонця. Був суворим вегетаріанцем, а також їв один раз на день — після заходу сонця. 

А ще він був літератором. Григорій Сковорода став зачинателем жанру байки, які писав українською книжною мовою. Також він написав поетичну збірку «Сад божественних пісень», що складається з 30 віршів. Деякі з них навіть стали піснями — на музику їх поклав, ймовірно, сам автор.

Хочеш дізнатися ще більше цікавинок про історію України? Гайда на мультимедійне шоу «Україна всесвіту», що проходить у київському торгово-розважальному центрі «Gulliver». Перші два тижні вхід безоплатний за умови попередньої реєстрації в цій формі. Детальну інформацію про виставку шукай за посиланням.   

Текст: Олеся Королюк і Анастасія Шкрьоба

Ілюстрації: Анастасія Василенко