Чому твоє прізвище звучить саме так? Ким працював твій прадідусь? Чи тече в тобі дворянська кров? Навіть гугл навряд знайде відповіді на ці запитання. А ось генеалоги — історики, які професійно вивчають родоводи людей — допомогти можуть! В Україні такі експерти теж є, як-от наш герой Андрій Дутчак. Він поділився з нами цікавинками про роботу та розповів, нащо досліджувати свій рід і з чого почати, якщо мрієш стати генеалогом/-инею.

Що ж таке генеалогія?

Інтерв'ю з генеалогом-1

Генеалогія — це історична дисципліна, що вивчає походження та родинні зв'язки людей. Генеалоги професійно дослідять твоє родинне дерево, ще й знайдуть кілька скелетиків у сімейній шафі.

Цей фах можна опанувати самостійно, якщо глибоко цікавитися історією, що й доводить кейс Андрія. За освітою він політолог, але ще за шкільних часів відвідував краєзнавчий гурток.

Його любов до родознавства почалася з першого візиту в архів. Там завдяки своїй наставниці — працівниці читального залу Лідії Миколаївні — він навчився досліджувати старі записи та документи. І згодом так полюбив цю справу, що перетворив хобі на професію.

Як генеалог/-иня проводить дослідження?

Інтерв'ю з генеалогом-2

Дослідження роду — досить довгий процес. Аналіз одного прізвища може тривати від місяця до року.

На першому етапі роботи генеалог/-иня збирає інформацію, насамперед від самого замовника/-ці. Що більше він/вона знає про твоїх пра-пра родичів, то швидше та якісніше проходить дослідження. Цінною є інформація про віросповідання людини. Генеалог/-иня вивчає документи конкретної церкви, бо раніше записи про народження та смерть вели священники. Усі відомості духовенство записувало в метричні книги або сповідні розписи (списки прихожан храму). Ще генеалоги беруть інформацію з переписів населення, записів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) та різноманітних електронних пошукових систем.

Андрій переважно послуговується саме архівними документами. Але для того, щоб зараз потрапити до читальної зали, доводиться вичікувати місяць у черзі. У Центральному державному історичному архіві України — приблизно п'ять робочих місць, а от охочих покопатися в документах значно більше. Також іноді генеалоги мусять їздити до конкретного населеного пункту для пошуку інформації. На щастя, нині існують ресурси з відсканованими документами, платформи для вивчення родинної історії, архівні фонди в онлайн-режимі, що неабияк спрощує роботу генеалога/-ині!

Отримати документи — це половина справи, прочитати їх — ось головне завдання! Часто Андрій працює з джерелами, що написані від руки чи іншими мовами. Наприклад, архівні документи, з якими він працював на Буковині, були переважно румунськомовними.

На другому етапі роботи дослідник/-ця робить виписки з усіх наявних джерел, формує родинні зв'язки та складає сімейне дерево за знайденою інформацією.

Останній етап — написання звіту. У кінцевому документі генеалог/-иня розписує історію родини та всі подробиці, які вдалося відшукати. Андрій зазначає, що не завжди виходить знайти детальну інформацію. Але навіть у гіршому випадку ти дізнаєшся, як, де та скільки жив той чи інший член родини. Також повноцінну картину допомагають скласти краєзнавчі матеріали.

Навіщо досліджувати свій рід?

Інтерв'ю з генеалогом-3

Можна дізнатися багацько цікавих фактів про родину: стан домашнього господарства, судові справи, кількість розлучень і навіть територіальне розміщення садиби чи хати.

Звичайно, все залежить від того, чи збереглися документи в певному регіоні. Якщо у твоєму роду були дворяни, детальних відомостей буде більше. Можна навіть знайти герб сім'ї. Цікаво, що заможність у кожному регіоні визначається по-різному. Приміром, на заході 5 корів — це... ну таке, середненько, а ось на сході — вже ознака багатства!

Цікавинки в роботі генеалога/-ині

Андрій ділиться:

«Коли тільки починав кар’єру, стикався зі справді дивними фактами з життя наших пращурів. Наприклад, дізнався, що українські родини часом були дуже великими — мали аж 20 дітей! А все тому, що в ті часи медицина ще не була такою розвиненою, і люди могли помирати через, як нам сьогодні може здатися, «прості» хвороби. А висока смертність — справжня загроза для роду! З цієї ж причини люди одружувалися в досить молодому віці. А коли хтось із подружжя раптом помирав, новий шлюб укладали вже на сороковий день від смерті чоловіка або дружини». Андрій пояснює, що тоді це було нормально, навіть необхідно.

Як стати генеалогом/-инею?

Генеалогія — перспективний і цікавий напрям, бо люди хочуть знати більше про своє коріння. Тож і конкуренція в цій сфері зростає з кожним роком.

Андрій говорить, що стати розвиватися в генеалогії може кожен і кожна. Звичайно, історична освіта та краєзнавство будуть величезним плюсом, адже важливо розуміти, у якій «історичній картині» відбувалися ті чи інші події в житті людей. Базово знати іноземні мови не менш корисно, бо генеалоги досліджують документи латиною, польською, угорською, німецькою тощо.

Генеалогічної освіти як такої в Україні здобути нема де. Проте можна вивчати профільні предмети на історичних факультетах і, звісно, апгрейдити знання за допомогою літератури!

А ще доєднуйся до тематичних ком’юніті в реалі чи у соцмережах, наприклад, до фейсбук-спільноти UAGenealogy. Тут знайдеш українців, що люблять досліджувати свою минувшину та допоможуть тобі в цьому прокачатися.

Ілюстрації: Поліна Макаренкова