Вже 30 років маємо синьо-жовтого красеня за наш офіційний стяг — його затвердили 28 січня 1992 року. Насправді ж ця колористика в українській символіці має глибоке коріння: щонайменше 600 років блакитно-сині й жовто-золоті барви поєднуються на наших знаменах. За цей час довкола українського прапора назбиралося чимало міфів, хибних теорій і помилкових тверджень. Сьогодні разом з експертами-науковцями спростуємо ці вигадки. Натомість поділимося доведеними наукою фактами про історію становлення та традиції вшанування нашого синьо-жовтого символа державності. 

Стаття про прапор України. Експерти

Твердження №1: стяг України — це насправді прапор Нижньої Австрії, який дістався нам у спадок від Австро-Угорщини.

Такі чутки поширюють у соцмережах вкупі з іншими вигадками про нашу державу. Автори цього твердження обґрунтовують його тим, що українські землі колись входили до складу Австро-Угорської монархії. Крім того, референсують до прапора Нижньої Австрії — однієї з федеративних австрійських земель, який має схожість із нашим за поєднанням кольорів. Та цим аргументи «за» обмежуються, і до них є наукові контраргументи.

Історикиня Антоніна Макаревич пояснює: по-перше, збіги в кольорах прапорів — нормальне явище для нашого світу з чималенькою кількістю держав, а по-друге, історія нашого стяга набагато давніша, ніж часи Австро-Угорщини. «Поєднання синьої і жовтої (чи то золотої) барв зафіксоване вже у XV столітті, коли 1410 року, під час Грюнвальдської битви Львівське ополчення вийшло в бій під синім стягом, на якому зображений золотий лев, що спирається на скелю. Далі зустрічаємо синьо-жовтий прапор, який ухвалили як символіку члени Головної Руської Ради у Львові 1848 року», — пояснює вона. 

І все це відбувалося ще до утворення такого державного формування, як Австро-Угорщина — вона-бо з’явилася на мапі лише 1867 року і проіснувала до 1918-го. Тим часом історія нашого стягу тривала: того ж року Українська Центральна Рада затвердила державну символіку Української Народної Республіки, зокрема й синьо-жовтий національний прапор.

Твердження №2: український прапор вперше замайорів 1914 року, і відбулося це завдяки... російській імперії.

Стаття про прапор України. Твердження №2

А це вже побрехеньки авторства росіян: у тамтешніх медіа стверджують, немовби лиш 1914 роком датується перша згадка про «жовто-блакитний» український прапор. 

«1914 року справді під час урочистостей на відзначення 100-річчя від Дня народження Тараса Шевченка в багатьох містах України, а також Санкт-Петербурзі майоріли синьо-жовті стяги, підкреслюючи український національний характер», — розповідає про ті події Антоніна Макаревич

Звісно, таке гучне святкування ювілею українського поета й художника — аж ніяк не заслуга російської влади. Історикиня додає: «Російська імперська влада заборонила урочистості на честь уродин Тараса Шевченка. Однак заборона мала протилежний результат: маніфестації відбулися з великим розмахом».

Що ж до української символіки на цих акціях, то це далеко не перша її поява в історії. У відповіді на перше запитання Антоніна вже навела коротко еволюцію Державного Прапора, яка сягає щонайменше XV століття.

Твердження №3: синьо-жовтий прапор — подарунок Мазепі від Карла ХІІ.

Про існування такого міфу розповів історик і дослідник у галузі геральдики, емблематики та прапорництва Андрій Гречило у статті для громадського просвітницького проєкту «LIKБЕЗ. Історичний фронт». Там же він навів іншу версію міфу про ту саму історичну зустріч шведів з українцями: «Мазепинці після Полтавської битви порвали шведські прапори на синьо-жовті пов’язки».

Обидва припущення найімовірніше виникли через те, що кольорові гами шведського й українського прапорів схожі. Тим не менш, історичні фейки Антоніна Макаревич коментує так: «Насправді ж шведський синьо-жовтий прапор у часи Карла ХІІ використовували лише бойові кораблі, які брали участь у воєнних діях. Такий корабель ніяк не міг потрапити на поле Полтавської битви. Також немає жодних свідчень, що Карл ХІІ передавав такий синьо-жовтий прапор Івану Мазепі».

Твердження №4: український прапор треба перефарбувати — за каноном він жовто-блакитний, а не синьо-жовтий. 

Часом можна почути або прочитати, що український прапор буцімто жовто-блакитний. Таким наш стяг називають, наприклад, автори псевдоісторичної російської статті, що ми її наводили вище. 

Історикиня Антоніна Макаревич у поясненні, яким є колір полотнища насправді, посилається на статтю 20 Конституції, де про державні символи України записано: «Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів». Отже, він синьо-жовтий, а зовсім не жовто-блакитний. 

Ті, хто називають український прапор жовто-блакитним, роблять відразу дві помилки: у порядку смуг і в тому, який колір має одна з них. Синій і блакитний — це різні основні кольори спектру: перший є середнім між голубим і фіолетовим, другий — між зеленим і синім. Не варто плутати чи ототожнювати їх.

Твердження №5: колись український прапор таки був жовто-блакитним — це видно на старих світлинах.

Стаття про прапор України.Твердження №5

Про цю візуальну ілюзію розповіли своїм читачам у бібліотеці імені М. Костомарова в межах публікації для блогу про навколостягові міфи. 

Звісно, робота з історичними джерелами важлива для розуміння тяглості еволюції державної символіки. Однак під час таких досліджень слід враховувати особливості старих зображень, зокрема й кольоропередачі на чорно-білих знімках. Важливо звертатися додатково до словесних описів або до збережених артефактів у музеях, аби остаточно переконатися у правильності сприйняття кольорів на фото.

Про це говорить і наша експертка Антоніна Макаревич: «Старі фотоапарати були не настільки досконалими, як сучасні. Тим паче на чорно-білих світлинах специфіка передачі кольорів могла вводити в оману, адже синій колір справді виглядав світлішим за жовтий».

Цілий аналіз старих знімків з українськими та — для порівняння — шведськими синьо-жовтими прапорами на чорно-білих фото початку й середини ХХ століття розгорнув Андрій Гречило. Він також зіставляв зображення та відповідні реальні об’єкти, якщо такі збереглися. Дослідник виснував, що фототехнічні засоби принаймні до 1939 року передавали жовтий колір як темніший від синього на чорно-білих знімках, і це треба мати на увазі, якщо працюєш зі світлинами цього історичного періоду. 

Твердження №6: прапор треба перевернути: у синьо-жовтій версії він за канонами китайської філософії приносить нещастя. 

Онлайн-журнал «Локальна історія» подає цей міф як «містичний». Прибічники цієї теорії хвилюються, що за «Китайською класичною книгою змін» український прапор створює гексаграму «Пі», яка означає «вода заливає вогонь» і уособлює занепад. Тому вони пропонують обернути наш стяг догори дриґом, аби отримати гексаграму «Тай», яка своєю чергою уособлює розквіт.

Ми ж вирішили з’ясувати думку експертки з цих питань — сходознавиці Марти Логвин. Перш за все, вона пояснила, що «Китайська класична книга змін» — дуже давня і виникла приблизно за тисячу років до нової ери. Видання нагадує словник, бо подає перелік значків із суцільних і перерваних ліній (гексаграм), що відповідають окремим словам. Однак призначенням цього «словника» було ворожіння для китайських еліт.

Звісно, ворожба — це аж ніяк не точна наука, але навіть у трактуваннях знаків містифікатори вдаються до вигадування, а не слідування поясненням із книги. Як зазначила Марта, «гексаграма “Пі” справді існує: 否. Верхній її елемент означає “небо”, нижній — “земельна ділянка”. Пряме значення ієрогліфа, що відповідає гексаграмі, — недоля, а ось декілька її трактувань: “замикання”, “ізоляція”, “егоїзм”. А “вода заливає вогонь” — це трактування іншої гексаграми, яка не має стосунку до “Пі”». 

Експертка також ділиться альтернативною думкою стосовно того, якою могла б бути гексаграма на основі українського прапора: «Якщо вже все оцінювати за китайською системою уявлень про Всесвіт, то синій відповідає стихії дерева, а не неба. Цей же колір позначає весну, схід (як сторону світу). Жовтий, за збігом, відповідає стихії землі, позначає умовний центр світу і середину літа. Тож якби нам дали завдання утворити з українського прапора якийсь новий значок за стародавнім принципом, то у нас вийшла б картинка, де “вгорі дерево, внизу земля”. Або “Схід над Пупом Землі”. Або “весна над серединою літа”. Про що б говорили такі знаки? Тут можна лише фантазувати, адже серед 64 гексаграм таких не існує». 

Наостанок сходознавиця додає: спроби поєднати принципи стародавнього китайського ворожіння із сучасною державною символікою в Україні виглядають невдало і дивно. 

Твердження №7: історично наш прапор — жовто-блакитний, бо так вирішили в УНР ще 22 березня 1918 року.

Стаття про прапор України. Твердження №7

Аргументація прихильників цієї теорії зводиться до того, що нібито Михайло Грушевський ініціював прийняття закону, який визначив порядок кольорів стягу УНР. І цей порядок буцімто був зворотним до послідовності, яку маємо нині на Державному Прапорі України. Натомість Павла Скоропадського містифікатори безпідставно винуватять у тому, що за часів свого правління він змінив розташування смуг на символі української державності.

Оскільки в міфі фігурує чітка дата події, дослідникам досить легко перевірити, чи справді існують історичні документи про затвердження кольорів українського стягу, підписані 22.03.1918. Історик Владлен Мараєв заперечує існування такого акту: «Насправді того дня жодного закону про прапор не приймали». 

Антоніна Макаревич додає: «Українська Центральна Рада затвердила державну символіку Української Народної Республіки у січні–лютому 1918 року, а не в березні. Водночас варто пам’ятати, що її члени однозначно брали за основу старіші символи й кольори, а не вигадували їх заново». Це були синьо-жовтий національний прапор і герб із зображенням тризуба.

Твердження №8: на прапорі України має бути червоний чи малиновий колір — такими-бо були стяги козаків!

Стаття про прапор України. Твердження №8

Про те, щоб додати на український прапор червоного, зверталися навіть із петицією до Президента України. Щоправда, автори цього звернення не апелювали до козацьких корогв, а робили акцент на символічності та поширеності цього кольору на стягах світу. Натомість про те, що на прапорі нашої держави має бути червоний чи малиновий на згадку про козаччину, писали прокомуністичні медіа після затвердження української символіки за часів незалежності, як пише науковець-публіцист Михайло Лукінюк. 

«За часів козаччини використовували прапори різних кольорів. Трапляються зображення святих, хрести, зорі, півмісяць. Наприклад, прапор Богдана Хмельницького був білого кольору із зображенням кола у центрі полотнища, а в ньому — хрест над півмісяцем», — коментує питання символіки в середовищі козаків Антоніна Макаревич.

Питанням «Малиновий чи синьо-жовтий?» задається також у своїй праці дослідник історії України козацької доби Юрій Мицик. І він дійшов висновку, що головні запорізькі прапори еволюціонують у бік домінування жовтих і синіх кольорів.

Твердження №9: 23 серпня — День Державного Прапора України, бо ж цього дня офіційно затвердили наш синьо-жовтий стяг.

Це твердження можна сприйняти за істинне, якщо врахувати «механіку» державного святостворення. Наприклад, цей хід думок працює в контексті заснування свята Дня Конституції України, яке відзначають саме 28 червня — у дату підписання Основного закону (до речі, свої знання про цей документ можеш перевірити та заразом прокачати тут). 

Натомість із Днем Державного Прапора — інша історія, і дата його святкування не випливає з того, коли затвердили відповідну постанову. Владлен Мараєв розповідає: «Насправді цю постанову прийняли 28 січня, а свято Державного Прапора заснував Президент своїм указом. Хоч і є версія про те, що 23 серпня 1991 року прапор урочисто внесли в сесійну залу Верховної ради, стенограма засідання позачергової сесії ВР засвідчує, що прапор таки внесли 24 серпня, і цей факт легко перевірити завдяки кінохроніці».

Крім того, в офіційному указі Президента України записано, що святкування запропоноване «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України». 

Твердження №10: за Конституцією, кольори прапора символізують чисте небо та стиглу пшеницю.

Стаття про прапор України. Твердження №10

Теза про кольори неба та пшеничних ланів на українському прапорі так часто лунає зусібіч, що й насправді можна припустити, немовби цей символізм засвідчили в Конституції або ж в іншому законодавчому документі. Крім того, серед спроб пояснити вибір саме цих барв є референси до поєднання символів життя — золотого сонця у синьому космосі. Інші говорять, що синій і жовтий — це вогонь і вода, чоловіча і жіноча статі. Ще є така ідея: синьо-жовтий — це велика гармонія космосу, сонця, землі та всього на землі сущого. 

Антоніна Макаревич говорить, що фахові історики до таких народно-художніх трактувань ставляться досить скептично і критично. «Звісно, варіативність думок має право на життя, проте в Конституції та інших офіційних джерелах немає таких пояснень щодо колористики нашої символіки», — резюмує історикиня.

Досліджувати правду про наш синьо-жовтий — це ще той історичний квест. То й не диво, що депутатам Верховної Ради було так важко дійти згоди, коли вони затверджували державну символіку славнозвісної Конституційної ночі 1996-го. Однак завдяки їхньому вибору тепер маємо Державний Прапор із глибоким історичним корінням, тож не варто піддаватися переконанням містифікаторів і обертати / додавати кольори / іншим чином змінювати наш символ. Натомість шануймо стяг і відзначаймо його свято! 

Ілюстрації: Дарина Пальонко